Дальність ходу електромобілів уже давно стала лакмусовим папірцем довіри споживача: хто не знає, чи вистачить заряду доїхати — той нервує на етапі вибору. Чи доводять подібні рекорди, що страх виправданий, або ж це скоріше демонстрація можливостей у штучних умовах? У вівторок автовиробник повідомив, що встановив свіжий світовий рекорд за найдовшу дистанцію на електромобілі без додаткової підзарядки. Інженери поставили перед собою завдання з’ясувати теоретичний максимум для повністю зарядженого Silverado EV WT з рейтингом EPA 493 милі.
За одним кермом не сиділи — чергування йшло щогодини: група з 40 співробітників GM потроху витратила енергію батареї протягом семи днів і в підсумку пролягла приблизно 1700 км. За цими цифрами стоїть і неофіційне перевершення рекорду Guinness, який раніше належав Lucid Motors — їхньому Air, що подолав близько 1200 км у Європі.
Звісно, досягнення супроводжувалися рядом непростих рішень. Було застосовано серйозні компроміси, які в повсякденному житті навряд чи повторяться. Проте з такого експерименту можна витягти корисні уроки для власників EV — як оптимізувати поїздку, не чекаючи на диво від батареї.
За словами менеджера проєкту Джона Доремуса, обладнання й маршрут підбиралися дуже цілеспрямовано: зроблено кілька спеціальних налаштувань і вибраний специфічний маршрут, щоб отримати показові числа. Не кожен водій зможе повторити таке, і це не обов’язково. Однак результат має на меті допомогти людям краще зрозуміти EV і зменшити тривогу щодо дальності ходу, — наголошується у коментарях до проєкту.
Інженерні хитрощі були простими й радикальними водночас: кузов накрили тонно-покривом для поліпшення аеродинаміки, шини піддалися максимальному накачуванню, щоб зменшити опір коченню, а запасне колесо зняли — так цей 3855 кг монстр став трохи легшим і ефективнішим.
Несподівано важливим фактором виявилися саме зношені шини. Нові протектори з більшим зчепленням створюють додатковий опір; у тесті ж віддавали перевагу гумі з меншим опором коченню, що відчутно економило енергію на великих відрізках.
Технічна база — не останній аргумент: Silverado EV обладнаний 205-кіловат-годинним акумулятором, що вдвічі–втричі перевищує ємність типових електромобілів. Такий величезний акумулятор дозволяє компенсувати недоліки важкого пікапа і відсуває межі реального пробігу.
У незалежних випробуваннях, зокрема від Edmunds, пікап показував близько 539 миль у змішаному режимі траса/місто. Але навіть при ідеальних характеристиках техніки усе зводиться до стилю руху: оптимізований пікап не дасть результату, якщо керувати ним агресивно — тому практикували зовсім інший підхід до їзди.
Ключове правило тесту — низька швидкість: трималися в діапазоні 20–25 миль/год. На відміну від бензинових авто, де на трасі економія часто йде в плюс, у EV витрати енергії зростають пропорційно швидкості, тож повільний темп виявився найефективнішим.
rel
Ще одна очевидна, але важлива деталь: не використовували клімат-контроль. Тест проводили влітку, щоб уникнути додаткових витрат на прогрівання акумулятора. Було свідомо вирішено не вмикати клімат-контроль та їздити з відкритими вікнами задля максимального збереження заряду.
Прості звички — уповільнюватися й уникати різких розгонів та гальмувань — значно підвищують ефективність. Але що з цього випливає для ринку і для водія? По-перше, демонстрація доводить: при відповідних умовах і компромісах електромобіль може долати дивовижні відстані. По-друге, саме компроміси показують обмеження — важкі батареї, втрата практичності через зняття запасного колеса чи незручності від поїздок на низьких швидкостях. Якщо порівнювати з аналогіями — це як корабель, що пливе проти шторму інновацій: час від часу трапляються рекорди, але море все ще непросте. Технічні бар'єри (енергоємність клітинок, маса, коефіцієнт опору), ринкові тренди (попит на потужні пікапи) і регуляторні вимоги формуватимуть подальший розвиток. Перспективи ясні: покращення хімії батарей, софт для управління енергією й більш досконалі аеродинамічні рішення зроблять подібні експерименти менш екзотичними й більш прикладними. Для власників EV головний висновок простий: розуміння і контроль умов руху дають помітний приріст пробігу, але повсякденність диктує інший баланс між комфортом та економією.
